# Пізнання

Стаття розглядає два напрямки відповіді на питання пізнання світу в історії філософії: визнання пізнаваності світу та заперечення принципової пізнаваності природної або соціальної реальності. Другий напрям можна охарактеризувати як філософський скептицизм або агностицизм. Стаття також розглядає ідеї філософського скептицизму в Стародавній Греції та їх відродження в XVIII-XIX століттях. Особливу увагу приділено поглядам Іммануїла Канта на процес пізнання та його відношення до реального світу.

Стаття розповідає про роль чуттєвого пізнання в процесі пізнання дійсності. Чуттєве пізнання проявляється в трьох формах: відчуття, сприймання і уявлення. Органи чуття є єдиним каналом, що безпосередньо зв'язує людину із зовнішнім предметним світом, тому вони є необхідною умовою і невід'ємним аспектом пізнання. Раціональне пізнання базується на аналізі того матеріалу, що дають органи чуття.

Стаття розповідає про важливість практики у пізнанні світу та визнання знань, отриманих через досвід та суспільно-історичну практику, як вірогідних знань істини. Описано різні погляди на практику в історії філософії, від матеріалістів до суб'єктивних ідеалістів. Також розглянуто роль практики у пізнанні природи та суспільства.

Стаття розповідає про об'єктивний характер істини та її діалектику. Зазначається, що істина не є статичним станом, а є процесом, який повинен розвиватися. Відносна істина є приблизно адекватним, неповним знанням, яке може містити в собі помилки. Абсолютна істина - це повне, вичерпне знання про об'єкт. Розвиток пізнання зумовлений рівнем розвитку матеріальної практики, духовної культури, удосконаленням засобів спостереження, експериментів та інших факторів.