Стаття розповідає про об'єктивний характер істини та її діалектику. Зазначається, що істина не є статичним станом, а є процесом, який повинен розвиватися. Відносна істина є приблизно адекватним, неповним знанням, яке може містити в собі помилки. Абсолютна істина - це повне, вичерпне знання про об'єкт. Розвиток пізнання зумовлений рівнем розвитку матеріальної практики, духовної культури, удосконаленням засобів спостереження, експериментів та інших факторів.